Святкування 800-річчя Збаража. Інший погляд.

800 – річчя Збаража. Свято, що народилося у великих потугах.

Слова вітання, співи, танці, гарбузовий замок, неперевершені вироби народних умільців, театралізоване дійство битви під Збаразьким замком, відкриття оновленого стадіону, спортивно-бойове шоу, авіа-шоу, концерт та феєрверк. Багато коштів, праці, муштри і примусу. Для такого містечка, як Збараж, здавалося б, видовище непогане. Та якби не але…

Під час годинного беззмістовного вихваляння під замком голови Тернопільської ОДА Хоптяного про любов до України, про все зроблене-перероблене та безмежні плани на майбутнє, гості та збаражці покірно «дивились і мовчали, і мовчки чухали чуби».Так покірно стояли і під мостом перед замком, так, як до замку заходити не у свій час грішній людині – зась. Тут був пропускний пункт – їхня міліція, що їх береже. Наказ не впускати - в замку святкують VIP персони і святкуючи бояться людей, бо знають, що свідомі збаражчани прогнилу, окупаційну, виконавчу владу області, району та міста ненавидять всім своїм єством.

Не потрапили до замку - мандруємо на багатообіцяючий стадіон. Його ж будували і грішні , і праведні: вдень – найвище «начхальство» з усіма, хто покірний, вночі – зечки з Доброводівської колонії. Тому і стіна впала в приміщенні на стадіоні – лебідь, рак і щука перестаралися.

Напередоднi свята депутати від ВО «Свобода» звернулися до правоохоронних органів iз заявою, що стадіон знаходиться в стадiї незавершеного будівництва, яке ведеться без проектів, нелiцензованими фiрмами i на даний час не здане в експлуатацію. Проводити масовi заходи на такому об’єкi заборонено, так як це небезпечно для життя та здоров’я людей. Та наша з вами небезпека – це не їхні проблеми. Паяцтво мусить відбутися.

Отже, час відкриття стадіону. Здається, стій, дивись та тішся. Та розум не дозволяє.

Морозяний вітер, дощ інколи зі снігом. Ригіонали і їх прислужники тепло зодягнені, щасливі – у них свято. Перед ними маленькі діти у вишиванках, без головних уборів, скрутилися в калачики, тремтять, розтирають руки; докупи стулилися, як бджоли у вулику, дівчатка – мажоретки з оголеними плечима в коротеньких спідничках, (танцівниці з Вишнівецького будинку культури). Це результат того, що є у нас влада, яка безмежно дбає про здоров’я нації, це результат того, що у нас є слабодухі покірні раби. Здоров’я дітей для них не важливе, основне - похвала за слухняність (бо з роботи виженуть). Експеримент над дітьми, що тривав до трьох годин, для багатьох учнів закінчився плачевно.

Далі святкове дійство для збаражців. Приблизно о 21.00 годині хлопці в «рожевих беретах» розкидають по сторонах гостей, місцевих жителів, прочищають владі дорогу, що йде, повзе чи несуть зі святкування Дня міста - ВОНИ їдуть додому. Добре, що не танком, а то б і переїхали. А далі видовища, видовища – це все за наші «добровільно» забрані та вкрадені гроші. 

Відсвяткували. Потішилися. А реальність зовсім не святкова. Чому ж влада вклала необдумано кошти? Збараж – єдине місто в Україні, де бюджет і досі не підписаний. В цьому має свій інтерес влада і прокуратура.

Вже вдруге в цьому році «сильні світу сього» випробовують працівників комунальних установ на покірність: вимкнуті телефони, міська рада від’єднана від електромережі, на черзі дитячі садки: знову працівникам зарплатні не виплачують, за продукти і промислові товари постачальникам не оплачено пів року, плоти розвалюються, дахи діряві, на місці ринв росте висока трава. Принцип комунізму - все «найкраще» дітям. 

Більше запитань ніж відповідей, оскільки розпорядженням кабміну було визначено план заходів щодо святкування 800-річчя Збаража, то хочеться взнати, а де обіцяні очисні споруди, полігон для твердих побутових відходів, капітальні ремонти дахів безлічі будинків, капітальні ремонти доріг, хто і на що потратив гроші???