Із Закону "Про інформацію"...

     Мабуть усі вже чули, що 9 травня вступають в силу два резонансні закони “Про доступ до публічної інформації” та “Про інформацію”. Як заявили в адміністрації Президента ці закони стануть важливими інструментами у боротьбі з корупцією. Наразі ознайомився тільки із Законом “Про інформацію”, але чомусь глибоко сумніваюся, що ці закони справді подолають корупцію, але наразі не про це.

      Переглянувши Закон “Про інформацію” виникло декілька запитань і припущень. Сам закон можна знайти за посиланням: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2938-17. 

 

      Отож, із статті 6, пункт 2:

    Право на інформацію може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

      От цікаво, чи різні статті в соціальних мережах, які будуть спонукати людей долучатися до масових акцій протесту будуть відноситися до категорії, які загрожують громадському порядку і призводять до заворушень? Питань нема, що національна безпека перш за все, але чомусь в нас національна безпека це тільки безпека провладної банди і не більше. Під цю статтю можна буде підігнати дуже багато варіантів. Щось не дуже ясно із висловом “для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя”, усі і так знають, яке в нас правосуддя. Закони мав бути інструментом в боротьбі з корупцією, а тут виходить, що буде служити ширмою для корупційних схем. Можливо я щось не так зрозумів, то поправте...

       Із статті 11, пункт 2:

    Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.

      Тут майже все зрозуміли, от тільки тепер потрібно буде весь час підписувати різні папірчики, що даєш згоду на збирання конфіденційної інформації, так як освіта, адреса, дата і місце народження дуже часто потрібно зазначати. Знову ж національна безпека перш за все, але наскільки знаю, то національної безпекою займається Служба Безпеки України, але чим ця служба реально займається мабуть пояснювати не варто. Інколи вони присутні при таких подіях і в таких місцях, що дуже важко сюди приліпити національну безпеку. І ще таке, від коли це конфіденційна інформація має щось до економічного добробуту? Я чогось не розумію, або це лише зайва причина зібрати інформацію про особу і вписатися в цей закон?

      І ще таке, із статті 29, пункт 1:

     Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Просто цікаво, якими критеріями буде керуватися суд у визначені чи є інформація суспільно необхідною чи — ні.

Великі перемоги починаються з маленьких, або як вплинути на місцеву владу

    Майже усі, крім проплачених активістів провладної партії, незадоволені діями влади. Та й ті проплачені прихильники не дуже задоволенні, але пару гривень на деякий час змушують їх повірити у покращення життя вже сьогодні. Змусити “двічі не судимого” і його команду працювати по іншому не так вже й просто. Проте в нас є мінівлада на місцях, в жовтні минулого року майже по всій країні відбулися вибори (не переобирали Тернопільську обласну і Київську міську ради, якщо не помиляюся). Обіцяно було багато, одні були кращі інших, от проблема тільки в тому, що більшість десь пропали після дня виборів.
    Влада робить те, що дозволяє їй народ. Поки не будемо їх контролювати, доти і будуть пропадати гроші із бюджету, доводитися до банкрутства різні об’єкти, а потім приватизуватися за копійки, виділятися шалені гроші на ремонти доріг, а дороги щороку тільки гірші. Прикладів махінацій місцевої влади дуже багато.
    Як же їх спинити і змусити працювати на громаду? Для початку було б не погано заставити місцеву владу звітувати перед громадою, спілкуватися і дослухатися до громади. Згідно Закону України “Про місцеве самоврядування” місцева влада і міський голова підзвітні територіальні громаді. Проблема в тому, що більшість процедур, які мають регламентувати взаємодію громади і місцевої влади мають бути прописані в статуті територіальної громади. Хоча і в більшості міст є такі статути, але про них майже не відомо широкому загалу. Тут приведено опитування, по наявності статуту територіальної громади: http://politiko.ua/poll2021.
    Із Закону України “Про місцеве самоврядування” Стаття 13. Громадські слухання
    1. Територіальна громада має право проводити громадські слухання - зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.
    2. Громадські слухання проводяться не рідше одного разу на рік.
    3. Пропозиції, які вносяться за результатами громадськихслухань, підлягають обов'язковому розгляду органами місцевого самоврядування.
   4. Порядок організації громадських слухань визначається статутом територіальної громади.

    Стаття 8. Загальні збори громадян
    1. Загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення.
    2. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності.
    3. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

    На жаль більшість не знають про ці реальні важелі впливу на місцеву раду. Ось опитування на рахунок громадських слухань і загальних зборів громадян: http://politiko.ua/poll2019.
    От і виходить, що місцева влада не спілкуючись із громадою приймає рішення без згоди громади, як наслідок людям залишається тільки мітинги, страйки, різні акції.
    Щоб заставити місцеву владу звітувати перед громадою, пропоную в регламент ради внести статтю, що депутати в останній місяць кожного року на громадських слуханнях звітують про виконану роботу за рік. Тут є два варіанти, якщо у Вас не має депутата, який би вніс дане рішення на розгляд ради, то потрібно зробити місцеву ініціативу.

    Стаття 9. Місцеві ініціативи
    1. Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування.
    2. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
    3. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розгляду на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи з питань місцевої ініціативи.
    4. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується в порядку, встановленому представницьким органом місцевого самоврядування або статутом територіальної громади.