24 листопада 2011 року правоохоронцями в Тернополі затримано за хабар у розмірі 2000 доларів США керівника комунального підприємства МКП «Збараж», депутата Збаразької районної ради від Партії Регіонів Марка Шафранюка.
За однією з версій затриманий обіцяв за цю суму допомогти з приватизацією приміщення за адресою майдан Франка,38. Приватизаація мала «вирішитись» в обхід сесійного засідання.
Враховуючи, що сам депутат у дуже тісних стосунках з мером Збаража і про їхні спільні сприяння у приватизації будинків в центрі міста говорять давно, то не дивно, що нарешті когось з них таки взяли на гарячому.
Нагадаю, що депутатам міської ради не надали документів попереднього скликання, коли і було приватизовано значну частину приміщень на майдані І.Франка.
Випадково натрапив в просторах інтернету на статтю про тоталітаризм у ХХ столітті. Частоково переглянув текст, помітив давно знайомі, ще із шкільної парти, ознаки тоталітаризму і виникла ідея: проаналізувати, наскільки тоталітарний у нас сьогодні режим згідно цих пунктів і чи має правління Януковича хоч якесь відношення до тоталітаризму.
Отож, перша з ознак тоталітаризму — форма втілення утопічної ідеї. Ну, в ПР як такої ідеї немає. Крім, усім відомого, “покращення життя вже сьогодні”, нічого не пригадується. Останнім часом стає дивно, як партії без жодних цікавих ідей приходять до влади.
Рухаємося далі, друга ознака: нічим не обмежене насильство, диктатура і терор для досягнення цілей. Сила - головний аргумент, а мета виправдовує засоби. В цьому напрямку і йдемо. Якщо порахувати, наскільки роботи побільшало у бійців “беркуту” і міліції, то без насильства із правоохоронних органів уже б давно верховну зраду розібрали на каміння, а її місцеву фауну розвішали б по всій країні. Постійні репресії проти опозиції, майже щоденні затримання незгідних, переслідування, погрози, ув’язнення, обшуки... Чого лише вартий проїзд кортежу прем’єр-міністра Пахла.
Постійне скорочення ЗСУ і збільшення фінансування на СБУ, прокуратуру і міліції лише підтверджує страх влади перед власним народ.
Перераховувати можна довго, але насильство з боку влади помітили мабуть всі...
Пункт три: тоталітарний контроль над усім суспільним життям, його уніфікація відповідно до пануючої ідеології правлячої партії, яка володіє монопольним правом на політичну діяльність. Заборона політичної й будь-якої іншої опозиції та вільнодумства.
Даний пункт реалізується по повній мірі. Саме виключне право на політичну діяльність ПР починає впроваджуватися в Україні. Не знаю, як по інших областях, але, вже, в деяких заставляють таки вступати в ПР, аби не лишитися роботи. Різні судилища над опозиціонерами, заборони мирних акцій, підняття прохідного бар’єру до ВР демонструють бажання регіоналів усунути всіх політичних конкурентів. Відбирання ліцензій у опозиційних каналів лише — перехідний етап становлення тотального контролю, не дивно, якщо скоро за інтернет візьмуться. Мабуть, дехто пам’ятає, як видалялися відео з Януковичем і вінком-терористом.
Далі, пунк 4: перетворення всієї власності в державну або у власність слухняних підприємців: неможливість або надзвичайна складність вияву особистої ініціативи у господарській діяльності.
А як назвати їхнє бажання продати землю сільськогосподарського призначення? Адже усім відомо, що прості українці не зможуть її купити. Це ж саме, зараз, хочуть зробити із Почаївською лаврою... А постійні нальоти на підприємців — послідовні кроки у прихватизації і контролю над усім бізнесом в країні. Податковий кодекс і пенсійна реформа аж ніяк не спростовують намірів влади у придушенні вільного і не підконтрольного їм бізнесу.
Далі, п’ятий пункт: тотальний контроль над особистістю, повне її підпорядкування і підкорення державі, чиновницьке свавілля від імені держави. Створення системи всебічного і постійного впливу на особистість через школу, сім'ю, засоби масової інформації, державні й громадські організації, діяльність яких повністю контролюється партдержапаратом.
Досить цікаво виходить, переписування підручників історії, дозвіл лише тим каналам, які вигідні владі, постійні закриття і репресії проти молодіжних і громадських організацій (затримання тризубців, ліквідування "Патріоту України", судові позови проти МНК, реанімація комуністичної гри “зарниця”...), знищення української мови, намагання відтворити комуністичні свята — перманентне зомбування усіма можливими засобами.
Шість: тотальний контроль над духовним життям і творчістю.
Не знаю, як зараз із творчістю, але церкву влада підтримує одну, як і та церкву владу. УПК московського патріархату пропагується і всебічно підтримується владою. Це далеко не тотальний контроль, але в туди прямуємо.
Сім: культ особи вождя і перетворення більшості населення в натовп, слухняний його волі.
Здавалося б, який культ особи із підстреленого яйцем і вінком прибитого? Але і тут не все так просто, з ним вже ікони малюють.
